Се въпросимъ бы(с) ѿ. нехытраго ѡбразописца. побѣли ли домъ свои. (κονίασον) Пч н. XV (1), 56 об.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
побілити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
побілити — білю/, бі/лиш, док., перех. 1) Док. до білити. 2) Закінчити білити … Український тлумачний словник
побіл — у, ч. 1) Дія за знач. побілити 1). 2) спец. Біла глина … Український тлумачний словник
побілений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до побілити. || у знач. прикм … Український тлумачний словник
побілення — я, с. Дія за знач. побілити 1) … Український тлумачний словник
побілка — и, ж. 1) Дія за знач. побілити 1). 2) Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що небудь. 3) спец. Біла глина … Український тлумачний словник
побілувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) рідко. Те саме, що побілити 1). 2) спец. Обдерти шкуру із забитої тварини … Український тлумачний словник
побілювати — юю, юєш, недок., перех., рідко. Те саме, що білити 1) … Український тлумачний словник
набілити — білю/, бі/лиш, док., перех. 1) Покрити обличчя білилами, пудрою. 2) Зробити побілку. Набілити стелю. 3) Вибілюючи, приготувати в якій небудь кількості. Набілити полотна … Український тлумачний словник
білити — 1. (полотно) змочувати, домашнє полотно і воно на сонці з сірого стає білим; 2. (хату) робити побілку … Лемківський Словничок
